Sichovi strilʹt͡si, ïkh istorii͡a i kharakter : narys.

„А ми тую червону калину піднімемо

СІ10М ЕТРІЛЬЦІ.

їх історія і характер.

НАРИС.

х 4

В. к.

*

ЇХ ІСТОРІЯ І ХАРАКТЕР

НАРИС

$

Львів 1920. — Накладом Івана Квасниці.
З друкарні „Діла“, Ринок ч. 10.

ї

*

і

\

і]

\

* :і

*

Історія й судьба Української Ііародньої
Реяублнки тісно звязалися від січня 1918 р.
з іменем Січових Стрільців, як військової ча¬
стини, яка невідступно боронила ідеї само»
стійности України за весь час двохлітньої бо¬
ротьби українського народу за волю.

Але» хоч само імя СїчЬвих Стрільців за¬
гально відоме, ні в пресі, ні у видавництвах
досі не появилися точніші дані оро цю орга¬
нізацію, хоч історія Січових Стрільців не тіль¬
ки з точки погляду історії цілого народу» але
й навіть з чисто військових досвідів, не позба¬
влена доволі значного інтересу. Цікава вона
для галицького громадянства також і тому,
що сама ідея цієї організації» сІчово*сгріле~
цьхі звичаї і стрілецький дух— віросли на га¬
лицькому ґрунті й беруть початок в організа¬
ції У. С. С.

Січово-стрілецька організація, це вислів
національної ідеї, ідеї самостійносте народу
й революційних ідей, проголошених м& поча¬
тку російської революції. Січові Стрільці явля¬
ються не тільки иаціональкшя військом» але
й військом наскрізь революційним. А тому»

4

щоби добре зрозуміти характер цього вій¬
ська, нам треба точніще приглянутися ґенезі
Січового Стрілецтва й почвї, з якої воно ви¬
росло.

Світова війна заскочила наш народ в та¬
кому положенню* у яшму не могло бути су¬
мнівів про те, хто являється головним воро¬
гом України. Таким ворогом аж до російської
революції була Росія — й відсіль зродилося
прихильне відношення нашого народу до осе-
редніх держав. Ця прихильність, розуміється,
була вимушена тодішними обставинами і ви¬
магала від молодого покоління, яке із збру¬
єю в руках боролося проти Росії, вели¬
ко? жертви почуваннями. І ця жертва бу¬
ла тим тята, що молоде покоління було ви¬
ховане чистою іде чинення всіх україн¬
ських земель і здоб повної незалежности
для цілого народу. їй м робом германофіль¬
ська орієнтація була для молодих борців за
волю України тільки перехідним, але дуже бо¬
лючим етапом, який міг закінчитися тільки —
зверненням багнету проти Австрії, як проти
держави, що під її владою значні, ще не осво-
боджені, українські простори.

Ці васлрої дуже добре були відомі ав¬
стрійському урядові і ще в 1916 році гр.
Л , полковник австр. генерального штабу, за¬
питаний центральним урядом про вартість У.
С. С хоч і відповів з найвищими похвалами
дл? їх боєвої справне оти, то все таки додав,

5

що він „їх боїться тому, що вони здібні на

все".

Вибух російської революції приніс між
иншим і закінчення цієї вимушеної германо¬
фільської фази в настроях нашого молодого
покоління і його симпатії зразу й різко звер¬
нулися до революційної Росії, яка проголоси¬
ла волю всім націям давно! царської імперії.
Повстання Центральної Ради в Київі й укра¬
їнізація південно- зашіднього фронту перероди¬
ли ці симпатії в явну й недвозначну воро¬
жість супроти Австрії, яка преш мала на своїй
совісти немалі гріхи у відношенню до україн¬
ського народу. І так вже в літі 1917 р. у та¬
борах для полонених прийшло до поважного
роздвоєння, а навіть ворожнечі поміж само¬
стійницькою українською молодіжю, а льо
яльними для Австрії представниками старшо¬
го покоління. Це роздвоєння, це зроджеиня
нових ідей, відкриття нових горизонтів— яви¬
лося само собою, цілком спонтанічно, у всіх
таборах розкинених на широких просторах Ро
сії. Воно може бути одним із доказів того,
що суспільна думка живе своїм окремим, са¬
мостійним життям. Кличем цієї анті- австрій¬
ської частини нашої модо діжі став Київ —
і з усіх, навіть найдальших кінців Росії — по¬
чали тікати туди полонені Українці, щоби ста¬
ти в ряде нової української армії. їх мрією
була українська офензива на Галичину, у якій
і вони взялиб участь. Революційні кличі були

до тої міри приманчиві й до тої міри захопи¬
ли цих наших полонених, що вони раділи успі¬
хам наступу Керенського, вірючи в те, що в іш
правди Україна здобуде самостійність без про-
ливу крони братніх народів українського й мо¬
сковського.

Навіть тоді, коли большевиць&а демаго¬
гія й неадгрність центрального правитедьсгва
руйнували фронт, навіть тоді у наших поло¬
нених була віра, що .сила українського наро¬
ду устоїться проти большевидькях приман
і що Україна, а не Росія, побіднО закінчить
війну з Німеччиною.

Оце й е це тло, на якому до повного
свого вислову дійшла Ідея самостійносте Укра¬
їни, чиста ідея, незіпсована компромісами під
видом ж орієнтацій".

Тимчасом події йшли з нечуваною би¬
стротою і підчас захоплення влади ббльше*
виками в листопаді 1917 р.«~ фронт фактично
перестав істнувати. Полонені справді не пере¬
цінили сили українського народу — зукраїш-
зовані полки справді найдовше опиралися де-
зоргашаацШиШ пропаганді большевиків. Тіль¬
ки недосвідченість, недостача розмаху і орга¬
нізаційного хисту нашого правнтедьетва у Ки¬
їв!, а передовсім те, що воно завам не вич¬
екало пробудження нащоналізйу її каціональ.
ного ентузіяаму наших мас та цього довіря,
яке тоді мала Центральна Рада — тільки це
не дало змоги нашому правительку очистити

Україну від боЛьшевиків і ставити опір на
фронті, па яшму весь чаг, ішли кріваві, а для
Українців нобідні бої поміж вбольшевиченими
московськими, а вірними Центральній Раді зу~
країнізованими полками. На жаль одначе —ці
^українізовані полки, не бачу чи влади, яка ии-
ми юпікувалабся й виаискувалаби т слід, ці
полки, в свою чергу почали зншрюватнся
і Дезорганізуватися. З кінцем грудня Ї917 р.
український фронт перестав фактично істну-
вати, а по ентузіястичному зриві, як*гв ие ви¬
користаю як слід, наші маси перестали під¬
пирати Центральну Раду. Так загасла перша
іскра національно- державної сві домости серед
мас України.

Якраз підчас найбільшого розмаху про¬
паганди большевицьких ідей, якраз тоді, ко¬
ли ідея сад датських і робітничих рад була
найбільше приманчива \ чиста — з кінцем ли¬
стопаду 1917 р. в Київ! почав формуватися
„Курінь Січових Стрільців*, зложений з поло¬
нених і виселенців’ Галичан, для піддержки
Центральної Ради й відбиття Галичини від Ав¬
стрії. Початок цьому формуванню дав Гали¬
цько Буковинський Комітет, а із старшин С. С.
взяли в ньому участь отаман Євген Конбва-
лець, сотники Федір Черннк і Андрій Дома-
радський» полковник Роман Дашкевич та оса-
ул Іван Чмола.

Це був час тріюмфу большевизму й ра¬
дянської системи в армії, час повного розвалу

І? ' ' ■" '

н нутрі шно-державної адміністрації Й війська.
На цілій теріторії України йшли бої поміж
відділами, які кидали фронт, а рештками
військ, вірних Центральній Раді Це був час,
коли Ленін проголосив війну Центральній Ра¬
ді, коли з півночі двигнулися на Україну боль-
шевики, а Україна не змогла виставити проти
них ні одного більш-менше боєздатного
українського відділу.

Вже в грудні був взятий Харків, а в остан¬
ніх днях Полтава і з початком січня 1918 р,
большевицькі відділи наблизилися на 80 верст
до Київа.

Ідея радянського устрою у війську має
за собою незвичайно багато демагогічних
псевдо- аргументів, вона видається дуже
ВИГІДНОЮ Й 80ВСІМ ясною, а передовсім
незвичайно оригінальною і вповні відпо»
відає обороні прав одиниці, які завжди видви-
гає революція в своїх перших днях. Тому ця
ідея має такий непереможний вплив на вояків
— навіть дуже патріотично настроєних. Тільки
на практиці може всякий пересічний вояка
наглядно зрозуміти всю шкідливість цієї ідеї
для війська. Тому й не диво, що курінь Січо¬
вих Стрільців, який в грудні 1917 р. числив
ок. 500 багнетів, а зложений був з пересічно
ідейного й інтелігентного вояцького матеріа¬
лу, що цей курінь, стоячи недвозначно на
грунті самостійности України, миш цього
приймив радянську систему.

9

Розуміється, що ця система зовсім звя-
8ала старшин, знищила їх ініціативу і вплив
і курінь Січових Стрільців ледви, ЧИ 8 пер¬
ших днях січня 1918 р. представляв собою
яку* ебудь боєву вартість.

Якраз у перших днях січня 1918 р. у Київ
приїхала решта визначніших старшин С. С»
тепер отаман Андрій Мельник, полковник Ро¬
ман Сушко, осаул Василь Кучабсьзшй і сотники
Петро Пасіка, Дмитро Герчанівський і Федір
Ми кулях, давні старшини У. С С. Вони на¬
глядно бачила по дорозі на Україну, яка
страшна гроза «здвигається на неї під видом
недисци я лікованих відділів больш.евиків та,
як мало зроблено, щоб оборонити від них
столицю. Для них ясно було, що Київ мусить
була втрачений, що за пізно зорганізувати
якунебудь більш певну оборону ,

За ініціативою тих старшин було зібра¬
не віче всіх Стрільців, на я* сому старшинам
удалося так ясно представити цілу злочинність
радянської система у війську, що Стрільці рі¬
шили розвязатн всякі ради і віддатися без
застереження у розпорядження своїх старшин.

Так покінчилася перша фаза розвою Сі¬
чових Стрільців — радянський період, цей,
який у большевицькШ армії трівав цілий рік.

Наскільки важний цей протирадянський
переворот у рядах Січових Стрільців для істо¬
рії цілого українського народу — доказують

< ^ * * *

найблищі події, які відігралися в Київ! в два-

ЦЯТИХ ДЙЙХ СІЧНЯ.

На оборону столиці проти десятимісяч¬
ної большєзщько! армії була вислана зараз
на другий день по згаданому вічу одна силь¬
на січово -стрілецька сотая під проводом
полк. Романа Сушка. Вона ввійшла в склад
відділу, веденого головним отаманом Симо-
ком Петлюрою й зложеного крім Стрільців
ще з двох слабих сотень гайдамаків і одної
батерії. Цей невеличкий, але" безумно відваж-
ний відділ зисказ кілька цінних побід з відбив
ворога на десятки верст від Київа.

Тимчасом у Київ! вибухло грізне боль-
шевицьке повстання. Воно дуже швидко за¬
хопило майже ціле місто. Рештки здезоргані- І
зованих українських полків відмовили Цен¬
тральній Раді послуху і на вулицях Ішов ду¬
же нерівний, бій поміж большевицькими пов¬
станнями а зібраними на швидку руку україн¬
ськими силами. Підчас того відбувалося без*
переривно засідання Центральної Ради під
проводом проф. М. Грушівського мимо цього,
що повстанці обстрілювали скорсстрілами сам
будинок Центрально! Радіз вже з близької
віддалі. Якраз в цей рушаючий мент Стрільці
дістали наказ виступити до бою і виконали
його без обсуджування і не проявляючи своїх
сумнівів, вповні довірюючи своїм старшинам.

В бт вступило ледви 150 —200 Стрільців — 1
І цілком зрозуміле, що такі незначні сили, рсз- „і

ділені на пятьс&ттисячке місто, му сіли дока¬
зувати справжніх чудес геройства, щоби здо¬
бути побіду, По кілька д певних незвичайно
кровавих і жорстоких боях Стрільцям удало¬
ся повстання подавити, а відділ от. Петлюри,
який успів підійти ще перед повною ліквіда¬
цією цього повстання — довершив побіду
і змінив до крайности перетомлених і переби¬
тих оборонців Київа.

Немає сумніву, що побіда большевшсів
у Київ! булаб покінчи лася розстрілом всіх на¬
ших визначніших діячів і правдоподібно на
довгий час перервалосяби було істнування
української влади, як речника волі народу.

Мимо самопожертви українських сил —
упадок Київа був неминучий. Якраз по подав-
леншо повстання большевицькі сили нагря¬
нули на столицю і по дводневному обстрілі
й бою взяли місто.

Рештки Січових Стрільців — проріджені
дві сотні — та Незначні сили других відділів
виступили з Київа у напрямі Ковеля, охоро¬
няючи наше правительстзо.

Тимчасом був захдючений берестейський
мир і Січові Стрільці пробилися разом з пра
вигельством через відступаючі з фронту зболь-
шевичені відділи аж майже до самого фронту.

Візвані нашим яравительством німецькі
сила увійшли в межі України і в марті 1918 р.
столиця України була відбита. В Київ увійшли
першими Січові Стрільці.

12

Март і квітень 1918 р. були періодом
повного спокою на Україні й С нові Стрільці
взялися за горячкову організацію. В квітні був
вже готовий один трохкурінний полк при
одній полевій багерії і одній сотні скоро
стрілі в.

Горячковість, з якою тоді працьовано,
не давала Січовим Стрільцям иі можности ні
часу пильно слідити за німецькою політикою
на Україні. Тому сам факт перевороту звалив¬
ся на Стрільців цілком нечайно і з перший
мент зовсім ^дезорієнтував їх тт більше, що
зручними зарядженнями Ншці порвали нашо¬
му правительству всякі 8вязки і таким чином
не дали йому змоги видати Стрільцям накази
оо повнім виясненню ситуації, яка саме зло¬
жилася.

Німецькі сили в самому Кмїві можна бу*
ло рахувати на ,30.000 люда при сильній ар*
тіл ер її. Але не вважаючи на таку чисельну
перевагу ворога — - Стрільці ні на один мент
не вагалибся вдатися в бій. тим більше, що
у вуличних боротьба* грає головну ролю ке
скількїсть, а якість вояків. Коли взяти під
увагу незвичайне психічне напруження, у яко*
му були тоді Стрільці і справді нечуваний
бос вий запал, який каже надіятися, що Стріль¬
ці боролибся тоді безумно — та. коли до*
бре оцінити збройну піддержку Стрільцям 8
боку населення, яке звернуло на них свої
очі, як на одиноких оборонців резолюції й

демократизму, — то можна припускати, що
підчас самого перевороту і в майблнщий день
за ним, Стрільці булиб майже без сумніву
зліквідували гетьманський переворот і викину»
лй Німців з Київа.

Не ВІДОМО, ЯК пішлиб були ПОДІЇ, якби
Стрільці були кинулися в бій. Але до бою
всетаки не прийшло, бо Стрільців заманили
Німці переговорами, які тягнулися два крн
тичні дні. Вони обіцювали Стрільцям ліквіду¬
вати переворот без прОливу крови. Ці два
дні дали Німцям можність визискати поло¬
ження на цілій Україні, а третього дня Німці
зломивши свої обіцянки, оточили стрілецькі
казарми залізним перстенем броневиків і вій¬
ська, звернувши на кожду казарму по кілька
батерій. Таким робим — третього дня по пе¬
ревороті Стрільці булиб знищені самими тіль¬
ки гранатами на кілька мінут потім, як ріши
либся виступити до бою.

Не вважаючи для себе можливим пого
дитися з недвозначною гетьманськок реакцією,
Січові Стрільці відкинули дуже вигідні пропо¬
зиції гетьмана і рішили роззязати полк.

На скільки стійка і горда була постава
Стрільців підчас перевороту і наскільки по
шани мало чуже національно населення Ки
їеа до Стрілецтва, доказують симпатії і лю¬
бов цього населення до Стрільців, які воно в
тих днях вперве їм оказало. В цей тяжкий

р

момент Стрілецтво зискало повну моральну

Г побіду.

Все рухливіше, все революційне споміж
1 Стрільців бувших австр. підданих не вернуло
назад в Австрію, а нелегально проживало на
Україні, тиняючися кераз в нужді, щоби ді¬
ждатися хвилини нової „Стрілецької збірки®.

Так покінчився другий етап розвою Стрі¬
лецтва. З військової точки погляду тодішнє
Стрілецтво представляло собою гарний боє-
вий матеріял. У формах* же організації воно
старалося знайти спосіб примирення поміж
демократизмом і як найбільшою волею для
одиниці з одної сторони, а духом дисципліни,
яка ціхує всяку стару армію, з другої. Цей
досвід не дав одначе вповні вдоволяючих
вислідів І мимо дуже високої вартости тодіш¬
нє Стрілецтво ще не зовсім дало повний ви¬
слів своїх сил.

Тепер приходиться з черги змалювати
тодішні настрої й їдеольогію Стрілецтва. Поло*
нені, які вписувалися в ряди Стрільців, пред¬
ставляли собою найрукливіщий і найбільше
поступовий елемент, пірваний струею револю¬
ції. Вони принесли з собою ясний і товний
віри ідеалізм, такий характерний для Стрілец¬
тва, Це були національні ідеалісти, виховані
в Галичині надіями на світлу будучину свого
народу. Революційні ж кличі, принціп вблі,
самовизначення і самоврядування — у благоро¬
дніші їх галицьким націоналізмом. Стрілець-

15

кий націоналізм перестав бути неясною й не-
1 означеною хімерою, він не оперував абстрак¬
тним поняттям манії і імперіалістичної потуги
національної держави.

Змістом стрілецької самостійницької
думки був як найбільше демократичний вну-
трішно державний устрій, земля селянам, воля
робітникам, запевнення культурного розвою
національним меншостям на Україні. Стрілец¬
тво ніколи не мріяло про здобуття чужих
* земель, про збройне поширення українських
впливів на схід і на полуднє. Воно все бу¬
ло вороюм імперіалізму, як ідеї, яка йде в
розріз з правдою. Тому $ ясним е те, що
Стрільці не могли погодитися з гетьманом.
З одного боку вже тоді видко було, що
Гетьман буде примушений зійти з різко са¬
мостійницьких шляхів і піде на компроміс з
російською державністю за ціну українських
національно державних уступок, а з другого
реакційність його політичної програми агави-
ла шд знак запитання добро і щастя більшеє»
пі населення України.

Коли тепер візьмемо під увагу те, що
до Стрільців вступали майже виключно люде
сміливі і повні молодих сил, які ради ідеї
забували на своє особисте положення, на
все дороге їм особисто, люде, які справді ні
на хвилину не думали про те, що буде зав¬
тра, яких не відстрашувала ні нужда, ні смерть;
ІСрЛИ вповні зрозуміємо те, що майже ні в од*

16

йому бою Стрільці не стояли проти рівних їм
сил, що майже завше вони боролися проти
ворога кілька, або й кільканайцять разів чи¬
сельно сильнішого — то зрозуміємо також
те, що зветься „стрілецьким розмахо»?44. ’ Стрі¬
лецтво ні на хвилину не звертало уваги, що
воно оточене байдужим, а то й ворожим на¬
селенням, ні на момент не застановлялося,
яку дрібну силу воно представляє собою на
величезних просторе України. Воно весь час
задивлене було в о ідею і тому влучно
його названо я лиць рами абсурду*.

Додамо до цього ще віру в остаточну
пОбіду, віру, яка не слухає голосу розуму, ні
розумових обчислень, а пливе з душі люди¬
ни мимо її волі і навіть проти тої золі, а то¬
ді вповні зрозуміємо, що такого „стрілецька
душа". Стрілецька душа — вислів любови
народу, стремління до правди, безумного роз¬
маху і віри, тої віри, що проломлює стіни.

Стрілецтво складалося з людей інтелі¬
гентних і вихованих на заяаднШ культурі, але
зуміло примирити заоадно-культурну форму з
національним змістом. Таким чином воно зав¬
ше було. національним військом мимо цього,
що його зверхний вигляд не має нічо націо¬
нального. Стрілецький одяг не має ні одної
синьо жовтої стрічки, ні одної національної
ціхи.

На шапці англійського крою видніє герб
України — символ національної ідеї Стрілец-

тва. Під цим гербом куеок червоної китайки
— символ революції й змагання до правди.
Оце все, що можна вичитати із стрілецького
одягу.

Широкі простори України, багацтво цеї
землі, зродили суттєву ріжницю поміж психо-
льоґією наддністрянця й наддніпрянця. Над-
дністрянець бачить дрібниці, він запускається
в подробиці, він добрий організатор на малу
скалю, він пересічний, але солідний робітник,
з під уваги наддніпрянця усуваються дрібниці,
у нього є розмах, є широкі горизонти, але —
майже повна нездібність проводити свої ідеї
в життя. Супроти життя він безрадний, бо
в своїх спостереженнях і комбінаціях він пе¬
рескакує такі перехідні, але не цілком неважні
подробиці, без яких всякий плян організацій¬
ний не може здійснитися.

І якраз Стрілецтво витворило новий і пра¬
вдоподібно будучий наш національний тип.
Воно злучило в собі прикмети обох нерівних
частин нашого народу. І в цьому являється
вага і вартість Стрілецтва для розвою нашо¬
го народу — Стрілецтво виховує повного Укра¬
їнця, для якого всякий партикуляризм є чужий.

Тому всякого вражає солідність стрілець¬
кої організації, організаційний хист, а передо¬
всім енергія з праці й холодне обчислювання
так вислідів цієї праці, як і можливих наслід¬
ків даної програми діяльности. Одною із на¬
ших національних хиб є любов до блнскучо-

2

го спектаклю обчисленого. на викликання вра-
жіння у глядачів, але порожнього, а то й гни¬
лого внутрі. І якраз Стрілецтву удалося май¬
же вповні увільнитися від цієї, національної
хиби. Тим можна пояснити силу і зміст самої
організації Стрільців, таку силу, якої досі не
достиг ні один військовий відділ на Україні
поза Стрільцями. Результати праці в Стріле¬
цтві є одначе вислідом того, що в свою ор¬
ганізацію Стрільці вкладають справжні скар¬
би енергії. В своїй праці вони до деякої мі»
ри забувають н а весь світ, звернувши всю
свою увагу, всі думки, всі почування, цілу си¬
лу волі у напрямі— сильного Стрілецтва,

Не можна одначе думати, що в Стріле¬
цтві брали участь тільки г&лич&не. Вони дали
початок організації — це правда, вони навіть
занили більшість провідних постів в Стріле¬
цтві, але —вони притягнули також багато над-
дншряьців І вже в другому періоді Стріле¬
цтва — - третина Стрільців були наддніерянцц
які дуже швидко перешлися стрілецьким ду¬
хом і ні в чім не уступали найкращим пред¬
ставникам стрілецького війська.

А всетаки характер Стрілецтва— стрілець¬
ка душа, а передовсім серіозність праці, ре¬
зультат західно* європейських впливів— робить
Стрілецтво доволі чужим і незрозумілим для
свого власного народу. Відчуження Стрільців
від теперішнього українського національного
характеру правдоподібно дуже швидко зло»

якби дух

диво швидко не поширювався на оточення.
І якраз тому Стрілецтво у всякому положен¬
ню знаходить друзів — навіть серед чужинців
і ворогів України. На селі ж Стрільці завше
являлася блискучим метеором. Седяне звичай¬
но витали ^Стрільців недовірям, а пращали
сльозами й жалем.

Не від річи буде дати тут ілюстрацію
вітливу Стрільців на населення. По приході
Німців, але ще перед упадком Центральної
Ради в кількох селах на Київщині вибухли за¬
ворушення. Туди була послана одна стрілець¬
ка мета длл обеззброєння селян. Відомо, що
обеззброювання сіл річ доволі ризиковна і зви¬
чайно вимагає поважніших сил. Стрілецька
чета вжила для цієї ціли спеціальної тактики:
по* коротких переговорах вона-закватирувала-
ся в збунтованому селі і — по одному —двох
днях побуту Стрільців— селяне носили зброю
зовсім добровільно. В. одному селі канівсько¬
го повіту двох* недавно тільки приділених до
чати нових Стрільців, допустилося крадіж**
грошей у Жида/ у якого кватмру зли. Чета
доказала їм злочин, власним судом засудила
обох на смерть і розстрілила в присутности
селян, які просили їх помилувати. Протокол
був пересланий четою до команди пол
для оправдання вчинку. Можна уявити со-
скільки симпатій для Стрільців мусів ви-

2*

кликати такий безсторонній акт сяраведли-
вости.

Розуміється, що почутті власної варто-
сти розвиває у Стрільців гордість на Стріле¬
цтво. Вона являється иео ціненою піддержкою
для Стрілецтва в тяжких моментах. Мимо цьо¬
го є одначе деякі темні сторони цієї гордо-
сти. Вона робить на посторонніх вражшня
зарозумілости. Крім цього треба признати, що
доволі часто стрілецька гордість переливаєть¬
ся через край і перероджується в погорду,
або недбцінювання других військових відді¬
лів. Таке поведення Стрільців піднімає воро¬
жнечу проти них і в результаті не зовсім до¬
бре впливає на однецілість української армії.
Може бути, що ця взаїмна неохота й є при¬
чиною доволі малого впливу Стрілецтва на
настрій і поведення других відділів україн¬
ського війська.

Ми обширно представили характер Стрі¬
лецтва, бо тільки тоді зрозумілою стане даль¬
ша його історія.

Можна уявити собі, які важкі були пере¬
живання Стрільців три чотири місяці по геть¬
манському перевороті. Розкинені по всій Укра¬
їні, свідки руїни їх ідей і свідомі свого без¬
силля, Стрільці гйусіли доволі значно змінити
свій спосіб думання. Були навіть випадки са-
мовбійств дазииж Стрільців г тих важких трох
місяцях руїни.

З переворот втягнуло Стрілецтво ду-

21

же важну науку, якої навчила Мого німецька
політика. При всім своїм ідеалізмі і всій пря¬
молінійності*, Стрільці не могли не дійти до
думки, що ціль освячує способи. Бажання по¬
мстити зневагу, кинену цілому українському
народови, а з окрема Стрілецтву, не могло
Стрільцям дозволити забути на німецьке на¬
силля і гетьманську зраду національних інте¬
ресів.

Були використані всі можливости, при
яких можнаби було зарядити «стрілецьку збір¬
ку* і в момент хитання гетьмана, який все ще
не рішився, чи йти з Україною, чи з Росією,
в цей момент одержало дозвіл на нове фор¬
мування в Білій Церкві в серпні 1918 р. З цим
моментом починається третя й найбільш бли¬
скуча фаза в розвою Стрілецтва.

А все таки не можна думати, що Стріль¬
ці почали формування у Білій Церкві з непо¬
хитним наміром повалити гетьмана. Тодішнє
становище Стрілецтва можна означити так :
воно згідне булоби піддержувати гетьмана,
якби він виразно став на оборону Самостій-
иости України. Ця самостійність мОглаби бу¬
ти запевнена тільки при піддержці широких
мас, а тому гетьман мусівби зректися своїх
реакційних стремлінь. При тому, одначе Стрі¬
лецтво було певне, що ні на одно, ні на дру¬
ге гетьман не піде.

Зате не тільки провідники Стрілецтва,
але й кождий пересічний Стрілець були впов-

22

ні свідомі того, що нФвосформоване Стрі¬
лецтво повинно стати не тільки оборонцем
самостШности України, але й революційною
силою, яка мас на шли провалити реакцію.
До такого завдання! Стрілецтво мусіло основ-
но підготовитися й даті* справді залізного
вояку.

Було скликане зібрання ' найстарших стрі¬
лецьких старшин для вирішення способу ве¬
дення праці, в якому взяли участь : от. Е.
Коновалець і от. А. Мельник, полк. Р. Сушко,
ос. Іван Чяодя1: ос. Б. Кучабський, сот. Ф. Чер¬
ви* і сот. М. Матчак. Бон® вирішило, що нове
Стрілецтво повинно стати добірним відділом
ідейних і смілих вояків, при • чшу осі старан¬
ня ПОВИННІ бути ВЖИТІ дл* того, щоби утруд¬

нити доступ небажаних елементів. Сам ре-
ЖІМ Треба зробити ДО ТОЇ міри ТЯЖКИМ; що¬
би від організації самі' собою відскочили всі

слабші, або менше ідейні елшеит Рішено
’підобрати тільки найкращих і найбільш ко¬
рисних старшин і надати Стрілецтву всі фор¬
ми організації і внутрішньої спайку гіриняті
у ндйбшьш здісціплінованих арміях. За стрі¬

лецьку муштру иринято австрійську з деяки¬
ми подробицями і загальним характером ви*

конання муштри німецької. До Стрільців по¬
ставлено такі вимоги, з яких можна було ви-
вязатися тільки найвищим напруженням фі¬
зичних і духових сил вояки.

Таким робом Стрілецтво вернуло до

. . 4 . ' • ,• 'і '

форм, иринятих у старих арміях. Революцій¬
ний характер Стрілецтва мав проявитися тіль¬
ки в повній свідомости завдань і цілей Стрі¬
лецтва, в революційности його духа. Вели¬
чезна бібліотека й систематична, а цілееа
освідоашоюча діяльність старшин повинні
були підсичувати ці революційні настрої.
Звернено також переважну увагу на випле¬
кання офеезивного настрою стрільців, щоби
вони могли видержати навіть найтчщі бої.
Кличем вихований в Білій Церкві було: „Ми
хочемо і мусимо здобути самостійність Укра¬
їні", „Земля і воля на вістрю нашого багне¬
та" і ^Стрільці не знають, — що значить „на¬
зад*.

На завив збірки почали стягатися Стріль¬
ці з усіх кінців України і в бараках біля Бі¬
лої Церкви зразу закипіла праця. До якої
міри відбирано Стрільців доказує це, що
тшо доволі значного напливу ох огників,
стрільці рушили нйі повстання проти гетьма¬
ну з чотирма тільки сотнями піхоти, одною
батерією і дванацяти ско рості)} лами.. Який
гострий був режім, заведений у Білій Церкві,
доказує це, що із 160 -180 люд а, ори кішш
вишколу в сотнях оставалося тільки 90-100
Стрільців. Ілюстрацією інтецзиености праці
може послужити те, що остання БІло-Церкіз-
ська сотня, 'зложена з самих тільки націо¬
нально несвідомих новобранців з Біло-Ц*р-
«івщини, відбула лише десяти дневний ви-

24

шкіл» бо командір сотні дістав наказ виста¬
вити боєздатну сотню менше, чим до двох
тижнів. За десять днів удалося витворити
в сотні таку свідомість і такий непереможний
настрій, який дозволив кинути її в бій. Не-
достатки боевого вишколення, ця сотня з лих¬
вою покривала розмахом, з яким вона внай-
критичніщих моментах ішла на багнети —
завжди проти кількакратно сильнішого й до¬
свідченого противника.

На кілька днів перед повстанням геть¬
ман прислав на перегляд Стрільців товариша
воєнного міністра генерала Ліґнау. Здаючи
звіт Ліґнау заявив, що Стрільці далеко оста¬
вили за собою найкращі давні гвардейські
полки.

Всі ці ілюстрації повинні дати бодай
неповний образ горячковости праці й конту¬
ри системи, що її приняло Січове Стрілецтво
у Білій Церкві.

Тимчассм гетьман чимраз більше скло-
нювався до Росії, а його маніфест, який за¬
повідав федерацію, виданий 14. листопада
1918 р. був сигналом повстання.

Зараз по одержанню цього маніфесту
15. листопада в один момент стрілецькі ба¬
раки перемінилися в готовий до бою табор.
На стрілецьких залізних касках появилися
червоні стрічки і ентузіязм та боєвий розмах
такий великий був у Стрілецтві, якого воно
досі ще не знало. Перед бараками на відногу

25

залізниці почали заїздити паровики й вагони»
З них швидко «зімпровізовано броневі по*
їзди, узброєні в скоростріли й гармати.

В містечку переняла владу Українська Народ».
Республіка по обеззброєнню гетьманських від¬
ділів. Німці заховалися зовсім пасивно, а з Ки-
їва підоспіла делегація від зольдатенрату, до
якого вже дійшла відомість про це, що ді¬
ється у Білій Церкві. З делегацією підписано
договір про невтральність німецьких військ.

Революція на Україні була фактом до¬
конаним. В стрілецьких бараках вже помішу¬
вався гол. отаман Петлюра разом з Дирек¬
торією.

Три поїзди були зложені із стрілецьких
сил. Авангардом — пів сотні, за ним півтора
і останній поїзд — з двома сотнями.

Був божевільний плян у Стрільців під¬
’їхати під Київ заки із столиці будуть вислані
їм на зустріч ворожі сили, — і з одного роз¬
маху, в вуличнім бою взяти місто. Стрільцям
були виложені підстави тактики, ще довго
до повстання, а передовсім дуже точно була
переведена наука про вуличний бій. В цьому
бою Стрільці були певні своєї перемоги, бо
в йому не скількість, а якість вояка грає
головну ролю і знання характеру вулично¬
го бою.

Ізза труднощів, які поставили Німці
у Хвастові, перший стрілецький поїзд, який ви¬
їхав 16. — від’їхав з Хвастова тільки ніччю на

18. листопада і вже зранку — зовсім неспо¬
дівано для обох протиешисів, дві сотні стрі¬
лецькі зустрілися з шістьнацятй сотнями мос¬
ковських офітрїв і гетьманських сердюків
біля Мотомяіз&и. Бій розвинувсь сам собою
і по кількагодинному дуже крівавому змаган¬
ню Стрільці одержали повну перемогу. Про¬
тивник оставив на полі битви около 60:3
трупів і зміг відступити назад тільки сво¬
їми крилами. Цілий ворожий центр, на
який противник положив найбільше ваги,
остав на полі бою.

Цей — стрілецький Маратрн був вислі-
доій не п ля нових тактичних маневрувань, бо
на них не було часу, а виключно був ре¬
зультатом стійности і холоднокровносте
Стрільця, який знав, що: „Земля і воля на
вістрю нашого багнету" та, що : „Стрільці
не знають, що значить: назад".

На жаль по б дн була окуплена смертю
с о т •*? и я а ФедораЧер н и к % який являв¬
ся уосібленням стрілецького розмаху & без¬
умної відваги. Він був одним із найбільших
творців Стрілецтва і шзйпдай упадок Стрілец¬
тва треба в значній мірі приписати тому, що
його не стало. Другою дуже болючою втра¬
тою була смерть сотника Миколи За¬
гає в и ч а. який був уосібленням тихої й без*
претенсіональної жертви, а своїм впливом
і любовну до народу він нераз змягчував не-
завше заслужено горду поставу Стрілецтва.

Бій під Мотевшивкою був рішаючий
для всього повстання проти гетьмана й Нім¬
ців. Київ упав з пораженням московських
офіцирів під Мотовилівхою.

Цей бій зразу відобрав ворогови всяку
ініціятиву і посіяв в його рядах паніку та
страх перед Січовим Стрілецтвом. Мимо всеї
злоби проти всього українського, тодішня
московська преса висловлювалася про Стрі¬
лецтво завше тільки з найвищими похвалами
і подивом.

Проріджені МФТОВРЛІВСЬКИМ бот і чи¬
сленними схватками, які завше рішав стрі¬
лецький баґнег, Стрільці Б силі не більше 350
піхотинців з одною батеріею і скорострілами,
серед осіяної слоти, не знаючи сну і відпо¬
чинку, підсгупіли під Кгз, весь час маючи
перед т5ою а «рально знищеного противника
:5 силі не мєнше%2000 чоловіка.

Третього д«я по МОТОВЙЛІВСЬКОМУ бою
пі доспіла перша поміч — Чорноморський Кіш
е силі шістьсот багнетів. Ще кілька днів ішли
невеличкі бої при майже повній пасивности
противника, як загоріла одним великим пов¬
станням ціла Україна. Рушили села І швидко
розбиті були всі гетьманські сили. На Київ
йшов один поїзд узброєного селянства за
другим.

Перед Стрілецтвом явилося справді дуже
трудне завдання поширити свою невеличку
частину і швидко з одного куріня Стрільців

28

була сформована повна дивізія. Сама тільки
стрілецька батерія розвинулася у сім батерій.

Стрільці блискучо заімпровізували сфор¬
мування цілого осаднього корпусу, зложено¬
го крім дівізії Стрільців, ще із шести инших
полків.

Величезний здвиг нашого народу підчас
цього повстання може зрозуміти тільки той,
хто бачив, як горячково працюють апарати
на хвастізській стадії, на якій стояв штаб го¬
ловного отамана Петлюри. З усіх кінців
України без перерви йшли депеші, які гово¬
рили про бої й заняття ріжннх міст, про не¬
стримний рух народу й його псбіди. Завдяки
знаменитій організації залізнодорожників і те¬
леграфістів — рух повстанчих відділів по за¬
лізниці відбувався на диво гарно і швидко.
Телеграф подавав точні відомости про сили
і склад противника з тих місцевостей, які ще
не були заняті повстанцями. На швидку руку
заімпровізована інтендантура була в силі
вповні заспокоювати всі вимоги військ, що
стояли під Київом.

Вкінці прийшов час на Німців, які з по¬
чатку повстання всупереч умові ставили Стріль¬
цям такі труднощі, котрі могли скінчитися
невдачею повстання. В грудні був виданий
наказ обеззброєння Німців — і в Одному
майже дні вві німецькі відділи на Правобе¬
режжю зложили зброю — все одно, чи до¬
бровільно, чи з боєм. Обеззброєні полки

2§

зразу були відсилані в Німеччину. Стрілецтво
могло трікшфувати — воно помстилося.

15. грудня 1918 по короткім бою Київ
був взятий. Сили противника були без порів¬
няння слабші від сил осадного корпусу і чи¬
слили не більше 5 —6000 чоловіка. По цім
одначе, як поширилося великанське повстан¬
ня на всій Україні, не було потреба спішитися
зі здобуттям Київа, поки не буде зломана за¬
розумілість і сила Німців.

Із здобуттям Київа кінчиться третій і най¬
більш геройський період історії Січового
Стрілецтва.

Найбільш заслуженим членом Стрілецтва
в цьому періоді являється отаман Андрій
Мельник, тодішний начальник штабу Стріль¬
ців. Його повна холоднокровність, надзви¬
чайна сила волі й енергія ярко пробиваються
в стрілецьких операціях під Київом. Людина,
що самою своєю появою викликує пошану —
він, як не можна краще, був здібний надати
зорганізовану форму селянським масам під
Київом.

Розуміється, велике народне повстання
проти гетьмана не було твором самого тільки
Січового Стрілецтва. Оказується, що з хвилею
проголошення української революції треба
було тільки одної іскри, щоб відкрита бочка
пороху е сспльодувала.

Заслугою й гордощами Стрілецтва е те¬
що воно свідомо й систематично підгото.

влялбся до революції мимо цього, що преці
зовсім не було відоме те, що за Стрілецтвом
піде народ. А слаїа Стрілецтва в тому, що
воно підняло божевільну просто боротьбу
з противником, якого сили без найменшого
порівнання були більші від сил Стрілецтва.
Вкінці рішила питання «бути, чи не бути14
повстанню, в даний момент стрілецька по-
біда під Мотовилівкою, яка зразу влила
в народ віру в побіду і таким чином пірвала
його до бою. Без Стрілецтва повстання
в найкращому разі прийшлоб багато піз¬
ніше, а найправдоподібшща взагалі не від-
бу лоб лея.

В Галичині звичайно недоцінюють Стрі¬
лецтва в момент вибуху повстання. Вправдї
ліві українські партії від довшого часу ши¬
рили невдоволення в масах, але Націонала
ний Союз, який тоді обеднював всі україн¬
ські партії зовсім нічого не зробив
у напрямі військової підготовки
повстання. До того не можна забувати,
що вже у вєресш 1918 р. всі -селянські пов¬
стання в Таращанщині, Звенигородшині й Ка~
нівщині були здавлені і, в момент виступу
Стрільців маси були зовсім стероризовані.

Доказом цього нехай будуть слова ота¬
мана Петлюри перед виступом Стрільців із
Білої Церкви на Київ. «Я знаю*, — казав він
тоді, — „ми йдемо на певну загладу. Алеж
ми мусимо зробити це для самої тільки істо-

рії. Ми не сміємо здатися без бою... А зна¬
єте? У мене дуже погідно на душі. Я чо-
мусьто вірю в нашу перемогу". Ці слова
характерні також для тодішнього настрою
Стрілецтва.

В момент проголошення повстання в Стрі-
лецтві була розумова певність і повна свідо¬
мість безнадШностн цього подвигу — а при
тім нерозумна якась* випливаюча з найглиб¬
ших тайників душі непохитна віра в пе¬
ремогу.

На кілька днів перед повстанням до
стрільців приїхав буз з Галичини д-р Осип
Назв рук з проханням, щоби Стрільці пішли
на поміч у Львів. Він зі сдізми в очах бла¬
гав Стрільців іти на Галичину. „Матері про-
кленуть вас", — казав. — „якщо ви зрадите
свою блищу вітчину". Стрільці ні на хвилю
не сумнівалися, що здобудь б Львів у два дні
по своїм прибуттю. А все таки один із стар¬
шин сказав: „Ми призначені ке на здобуття
Л ьвова, а н а ж е р т в у д л я К и ї з а*.

Ці ілюстрації доволі говорять за себе.

Із здобуттям Київа почався довгий
і сумний період для Січового Стрілецтва. Пе¬
ріод, у якому Стрілецтво часто падало із
свого престіжу, то знов досягало давнсї ви¬
соти посвяти, геройства й розмаху, період,
понурої і безпросвітньої борні, період креза-
вих, а незнаних, або швидко забутих зма¬
гань, період, у якому організація жива дав-

32

кгим своїм розгоном, бо на відмовлення її
не має ні часу, ні спокійного куточка на на¬
шій широкій землі.

Ріжні були причини того, що по за¬
няттю Київа наш уряд так швидко про¬
валився. Всякому ясне с те, що для опа¬
нування цього ґіґантичного розколихання мас,
яке відбулося підчас повстання треба було
передовсім повного спокою на кордонах
України, а далі достаточної скількости ідейної
інтелігенції, у якої булоб дуже багато Орга¬
нізаційного хисту. Ні одного ні другого на
Україні не було. З півночі рушили больше-
вицькі війська насилаючи на Україну цілі
хмари провокаторів, які ширили в державі
анархію. Большевицькі кличі ще не пережи¬
лися на Україні, вони не виказали своїх хиб
на практиці й були все ще дуже приманчи-
вими для мало свідомих національно мас. Це
й забезпечувало в даний мент побіду боль-
шевикам, бо ніколи не можна забувати цього,
що большевики не побивають противника
отвертим боєм на фронті, а завше тільки
ферментом і деструктивною діяльністю в ну¬
трі самого державного організму.

Нова війна з большевицькими иаїздни-
ками* що ніби прокляття вічно тяжить над
Україною, не дозволила зібраних на швидко
селянських мас здемобілізувати. Поки ці маси
мали конкретного ворога— -гетьманський уряд
— досі вони виказ , деяку, деколи до-

волі значну дісціпліку. Колн-ж ворОг щез —
автоматично повторилася історія розвалу ро
сійського фронту після революції.

Бо немає нічого тятого* чим опанувати
ці маси, у яких провалився ирінціп влади.
А давна большевицька пропаганда серед ро¬
сійського війська мала якраз на меті доказати
масам, що влада — це ніщо другого, як тільки
пустий фантом. Такі маси ложе опанувати
тільки повна посвяти й іде пости інтелігенція,
яка не йде на уступки сліпим жаданням тем¬
них мас, а противно старається вл ожити їх
в якісь організаційні рамки і освідомлюючою
діяльністю дає відповідний напрям енергії
маси.

Матеріал старшин в українській армії на
жаль представляє так багато до бажання, він
пересічно стоїть на такій низькій ступені куль¬
тури й ідейности, що завдання вдержати вій¬
сько в руках явилося йому ке під сили. До
того ніколи не можна забувати, що то ліпша
українська армія була тільки імпровізацією,
без певних організаційних форм, а загально
преці відоме, що військо ке терпить імпро- ,
візацій.

Тодішна українська армія дала таким
робом прекрасне поле для експеріментів вся¬
ких амбітних аванту ринків, якими на жаль
наш народ досі такий багатий. Оце й було
причиною численних повстань проти Дирек¬
торії во імя ^большев'ї уу**, в яких брали

34

участь затуманені маси під проводом всяких

негідників.

Січове Стрілецтво зробило одну помилку,
яка потім жорстоко пімстилася. Воно розки*
нуло жмінку Білоцерківських героїв занадто
широко, й вони майже безслідно потонули
в малосвідомих масах селян, змобілізованих
під назвою Дивізії Січових Стрільців. Коли-ж
тепер уявимо собі цю великанську затрату
енергії, яку видало Стрілецтво на Біло-цер*
ківське формування і переведення повстання,
то зрозуміймо до якої міри Стрільці були
втомлені й фізично і морально. Зрозуміємо
також, що ці Стрільці не могли здобутися на
такий страшний новий видаток енергії, який
дозволивби їм поширити „стрілецьку душу*
на маси, які звали себе „Січовиками". По
повній напруження діяльности і зриві енту-
зіязму, який граничив майже з мучеництвом,
мусіла наступити реакція, а безпосереднє зу¬
стріч Стрільців з темними масами занадто
наглядно виказала ріжницга поміж ідеалом
народу, а повним хиб конкретом. Це й ви¬
кликало деяку зневіру, а на всякий спосіб
збільшило втому тим більше, що розкинені
Стрільці не могли відновлювати своїх духов¬
них сил своїм взаїмним впливом, спільною
піснею, спільними споминами й задушевними
розмовами, чи плянами.

Таким робом велике числом Стрілецтво
опинилося в самих низах своєї боєвої варто»

стн. Між змобілізованими селянами почалися
масові дезерції і згубна, дезорганізаційна
пропаганда.

В добавок — Січово* Стрілецьких стар¬
шин не вистарчило й прийшлося посдугува-
тись бувшими старшинами російської армії.
Вони в переважній більшости випадків зовсім
не відповідали тим вимогам, які стрілецька
організація привикла ставити до старшин.

Все це було причиною того, що по
двох місяцях большевшси здобули Київ.
Стрільці відступили, давши бій зараз під
Київом, де поклали жертви з найкращих, най¬
менше здезорґанізованих полків. Бій був нев*
датний, але окупив честь Стрілецтва справді
дуже болючими втратами.

Почався дальший відступ, у якому Стрі¬
лецтво мусіло боротися ие тільки з против¬
ником, але й з внутрішніми своїми хибами
і помалу почало назад відзискувата свій блеск.
Помалу прочитувались стрілецькі ряди і вже
при кінци марта 19 19 р. Стрілецтво дало до¬
каз свого відродження кількадневним насту¬
пом на Бердичів, який був невдатний вже не
ізза малої боєздатності? Стрільців, але ізза
загальної боєвої обстановки. З боку Стріль¬
ців брало участь в бою три полки, з боку
большевиків сім. Бій був незвичайно кроза-
вий і коштував Стрільців ок. 1.500 люда
вбитими й раненими. Ворожі втрати без¬
умовно були не менші.

з*

Невдатна операція проти Бердичева по-
кінчилася відступом на узол Шепетівка. Ізза
втрат під Бердичевом один здекомплєтований
полк був розформований і в обороні Шепе¬
тівки беруть участь тільки два полки. Проти
Стрільців стояли тоді дві сильні большеви-
цькі бригади. Мимо переможного ворожого
напору стрілецькі поя.ти холоднокровно, се¬
ред завзятих боїв вдержують позицію через
цілий місяць, деколи майже зовсім оточені
ворогом. Зручними маневрами в поважних
боях Стрільбі проривають ворожі лінії і пе¬
рехрещують ворожі наміри. З тактичного
боку беручи — най цікаві їді були бої й т
неври в останніх днях цвітня під проводом
нового начальника штабу Січових Стрільців
полк. ген. шт. Марка Безручка.

В короткім начерку годі точно предста¬
вити стрілецькі Операції на Волині, зложені
з маршів, зручних маневрів і більших або
менших боїв. Кроваві бої були видані під
Острогом, Ямполем і Кременцем *в маю
19 9 р. В тому часі два стрілецькі полки,
які з инших групах боролися біля Мозира
і Бородянки вернули назад до групи Січових
Стрільців, а иовосформовані нові два полки
доповнюють цілу групу до шести полків пі¬
хоти загальним числом ок. 6.000 боєвикіз.

В червні 1919 р. Січовим Стрільцям, що
охоронювали ліве крило груп наступаючих
на Проскурів і Жмершку, довелося видержати

37

Головні наступи большевиків, які таким ро-
бом бажали спараліжувати акцію центра
українських військ. Ряд боїв під Салихами, Пу-
зирками, на Случі, під Миколаєвом, Чорним
Островом і Базалією закінчився другим боєм
під Чорним Островом, де на участку десяти
верст брали участь в бою всі стрілецькі
полки, а з боку большевиків пять піших
полків і півтора полку кавалерії. По обох
боках грало 40 гармат і І 50 скорострілш. По
чотирох годинах безпереривних наступів і про-
тинаступів в ночі ізза нагального відступу
сусідної групи і глибокого окрилення лівої
флянки, Стрільці мусіли відступити.

Ізза великих втрат і втоми Стрілецтва
командування рішило відорватися від ворощ^
щоби дати Стрільцям змогу бодай кілька днів
відпочати. Стрільці відступили на полуднє,
але вже 20. липня 1919 р. під Фрамполем уда
лим протинаступом розбили большевицьку
т. зв. Богунівську бригаду, а в два дні пізні»
ще, знаменито обдуманою операцією в тент
знищили під Карапчіївкою большевицьку та*
ращанську бригаду.

По цій побіді Стрільці аж до кінця сер¬
пня переслідують большевиків і після боїв
під Красиловом, Вел. Пузирками, Шепетів¬
кою і Соколовом, який кілька разів перехо¬
див з рук в руки, доходять на північ від
Звягеля.

Всі ці бої незвичайно прорідили число

Стрільців, а ізза вічних маршів і перетомлений
почали ширитися недуги, тим більше, що не¬
достача одежі і обуви вже дуже болюче да¬
валася в знаки.

В вересні ізза «наступів денікінсьхих
військ на українську армію, були перекинуті
туди всі зайві сили з большевицького фронту,
Це використали також і большевики для пе¬
реведення своїх сих проти Денікіна і на боль*
шевицькому фронті операції завмерли.

Короткий період затнша і більше стій¬
ких успіхів на бояьшєвицькому фронті дає
Стрільцям змогу звернутії! увагу на організа¬
цію запілля й правильного доповненні стрі¬
лецьких сил. Вже в липні організується стрі¬
лецький кіш, який обїшоз сильно скріпити
Стрілецтво.. Цей початок правильної органі*
зації не може дати занадто важних резуль¬
татів із-за недостачі одягу й Ізза псшестей,
а з катастрофою в листопаді. 1919 р. прова¬
люється разом з всею тодішною українською
армією.

В жовтні 1919 р. Січове Стрілецтво пе¬
рекидається проти Деаікіна, де по кількох
боях у листопаді Стрільці стають свідками
переходу галицьких військ на бік Денікіна
і повної катастрофи на фронті»

Серед морозів і сильних вітрів, голі
й босі Стрільці відступають від Нової Уцінці
аж по Староконстантинів, віддаючи гекатомби
пятнистому тиф о ви. Ізза всіх вдх неімовірних

■

39

трудів і нужди стрілецькі полки проріджу¬
ються деякі до ЗО чоловіка, инші лишають
на певну смерть весь свій склад по дорозі.

Безвихідність положення перестає уля¬
гати сумнівам І рештки Січового Стрілецтва,
подібні до решток каполєонської армії по від¬
вороті з Росії, дотягаються до Нової Чарте¬
ри, де їх демобілізується наказом стрілецького
командування,

З цілого корпусу Січових Стрільців,
всі тилові і фронтові формації
не ' більше 500 чоловіка тягнеться на
схід, щоб допасти на рідну Київщину, чи
Полтавщину.

Часть старшин і командування Стрільців
дістається в руки Поляків.

Так закінчився четвертий період історії
Січового Стрілецтва, період безупинних боїв,
період крови І втоми, закінчився мимо волі
і проти вол? Стрілецтва. Закінчення цього
періоду не було наслідком зневіри, а тільки
висдїдом недостачі одежі, вм слідом пошести
й матеріальної иужд‘*і та повного фізичного
вичерпання, які непереможно поклали край
дальшому веденню війки.

Точне представлення цього періоду вм-
магалоб спеціядьндї монографії, Боєва історія
Стрілецтва від квітня 1919 дає для тактики
приклади дуже високої вартосте. Стрілецьки¬
ми операціями кермував з того часу полк. ген.
штабу Марко Безручко. В останньому періоді

40

як боєві провідники кераз визначилися пере¬
довсім полк. Роман Сушко і Іван Рогульський,
осаул ґен. штабу Юрій Отмарштєйн, осаули
Іван Авдрух і Піщаленко, сотники Франц
Борис, Володимир Стєфавишш, Ящениго,
Віктор Філіпович і цілий ряд других старшин.

Не можна не зазначити на цьому місці,
що оеоба отамана Евгєна Коновальця як ко¬
мандора — - для Стрілецтва незамінима. Всею
душею відданий Стрілецтву, сам Стрілець у пов¬
ному значінню цього слова, вш являється тим,
хто вміє зєдинити ріжні, часто в даний мо¬
мент противорічні собі стремління і надати
Стрілецтву найвідповїдшщий в даний момент
напрям. Знавець людей і добрий обсерватор,
він уміє воовні визискати для Стрілецтва кож-
ду Одиницю. Організатор на велику скалю,
людина без пересудів — він вповні відпові¬
дає революційному характерови Стрілецтва.

Навіть із цього побіжного представ¬
лення останнього періоду можна вповні зро¬
зуміти, яким трудним було для Стрілецтва
чисто організаційне завдання. Мимо одначе
дуже неприхильних обставим Стрілецтву уда¬
лося досягнути високих організаційних успі¬
хів. Якраз в цьому періоді стрілецька артіле-
рія достигла найвищого розвою завдяки ор¬
ганізаційному хистови полк. Романа Дашхе-
вича. Стрілецтво покидало Київ з семи поле-
вкми батершми, а кілька місяців пізніще роз¬
пори джалр вже двацяти полевими батеріями

і Тяжкою артШєрїєЮ, одинокою на всю укра¬
їнську армію.

Організація Коша Січових Стрільців і до¬
повнення, переведена по пляиу ос. Івана Чмо-
ли, заповідала дуже гарні результати і прав¬
доподібно була б принята в цілій українській
армії.

Не можна вкінці забути на санітарку ор¬
ганізацію в Стрілецтві. Брак ліків і перевязоч-
них матеріалів робили дуже трудною працю
стрілецьких лікарів. Характер війни на Укра¬
їні не давав змоги поставити санітарну орга¬
нізацію на більш трівких підставах. В повних
несподіванок боях — стрілецькі перевязочні
пункти дуже часто ставали центром обстрілу
або й попадали в руки ворога — при чому
большевики найчастіше лікарів розстрілювали
(пять випадків). Пошесть тифу також сильно
прорідила ряди стрілецьких лікарів і сьогодні
майже немає ні одного стрілецького лікаря,
який не перебувби пятнистого тифу й по кіль¬
ка приступів поворотного. Тому 8 повною
пошаною треба віднестися до посвяти стрі«
лецького лікарського й шпитального персона¬
лу, що завше старався нераз ціною власного
життя приносити полекшу раненим і хворим
Стрільцям. Цю посвяту треба цінити тим біль¬
ше, що тихі подвиги і навіть найтяща праця
лікаря завше непомітно губляться на тлі бо-
свого геройства війська. Найгідніщими пред¬
ставниками стрілецьких лікарів являються д-р

Іван Рихло (перебув тиф), др ХристинаСют-
ківська-Сушксва (два рази ралена, перебула,
тиф), др Іван Марин (перебув тиф), д-р До-
рошкевич (умерший на тиф), Д-р Барабаш (за-
рубаний большевикалш).

Ми згадували вже про це, що Стрілец¬
тво не мало симпатій серед української армії
Це було ВИСЛІДФМ не тільки ріжииць поміж
духом Стрільців, а характером решти армії,
але також і ріжииць в самій внутрішній орга¬
нізації Стрілецтва і решти армії. Ці ріжниці
були причиною деякої військової ексалюзив -
пост Стрілецтва, яка дуже рідко проявлялася
жочби в стрілецькому погляді на старшин. Стрі¬
лецтво ви з и скало своє право т деяку авто¬
номність і не приняло дуже невигідної й хиб¬
ної системи, заведеної в цілій українській ар-
. зиії, у якій степень старшини визначується ве¬
личиною відділу, якит в ш командує (кояан-
дір полку зветься полковником, сотні сот¬
ником і т. д.) З другого боку в іменуван¬
ню старшин Стрілецтво не могло брати під
увагу степені даного старшини в російській,
чи австрійській армії і тому одиноким міри¬
лом, яке визначувало степень старшини при
Січових Стрільпях були: висота образування
загального і військового та вартість даного
старшини як боевика,. чи організатора і його
ідейність, чи духове споріднення з стрілецьким
духом. Ізза цього в Стрілецтві був прінціп,
що всякий старшина чужої армії починає свою

43

службу рядовиком. — Консеквентне пере¬
ведення цього прінціпу в періодах Організа¬
ції Стрілецтва, давало йому змогу охоронити
свої ряди перед напливом карієровичів і ин-
ших небажаних елементів.

В останньому періоді обставини не до¬
зволяли придержуватися цього прінціпу, але
тоді Стрілецтво старалося нездатних старшин
усувати.

Таким способом Стрілецтво осягало де¬
який підбір старшинського складу та ви¬
кликувало у старшин гордість на те, що во¬
ни Стрільці,

Характерне для Стрілецтва також те, що
більшість старшин служить не для матеріаль¬
ного положення — для посади, це неактивні
старшини, а люде, які булиб багато краще
матеріально забезпечені поза військом Через
те Стрілецтво зискує на солідности, бо пере¬
січний старшина докладає справді всіх своїх
сил до діла, яке він любить і вважає добрим.

Мимо всіх своїх безперечних заслуг дчя
Україна — Стрілецтво не було як слід вико¬
ристане. Уряд України не зовсім звернув ува¬
гу иа організаційні вартости Стрілецтва, яких
визискування булоб принесло Україні багато
більші корнети, чим навіть найкращі боєй.
успіхи Стрілецтва. А власне : Стрілецтво без
сумніву могло стати солідним завязком пра«
бильного українського війська, а по дуже ко¬
роткому часі й кадром може навіть і для біль-

шої части української правильної армії. При
такім вжиттю Стрілецтва — булаби для нього
явилася можність поширити скарби стрілецької
душі по всій майже Україні. А юреці немає сумні¬
ву що вартість українського війська при такому
поширенню духа Стрілецтва дуже замітно під-
неслабся, коли не сказати : сталаб без порів¬
няння більшою.

На всякий спосіб Стрілецтво може бути
горде на своє минуле, хоча ця гордість не
зродить в решті української армії симпатій
для його.

Ноно може задоволитися цим, що сим¬
патією оточувало його населення. А пошана
для Стрілецтва з боку чужинців і ворогів на¬
віть — може буш найкращим мірилом його
справжної варто сти.

Нехай буде мені дозволено навести кіль¬
ка слів із промови члена делегації містечка
Ш., — чужинця — яка пращала Стрілецтво
при його відході на денікінський фронт.
., Січовим Стрільцям нічого жалувати за Ш.“ — -
сказав він. — «Вони при такому багацтві сво¬
єї душі всюди найдуть щирий прийом. Але,
як ми, мешканці нещасного Ш. найдемо дру¬
гих Січових Стрільців ?1“

Той, хто прочитав навіть Оцей дуже не¬
повний нарис про Стрілецтво зможе собі уя¬
вити, яке понуре було життя Стрільців. Стрі¬
лецтво не переживало того романтизму, який
так характерний для У. С. С. Січові Стріль-

45

ці не лишили по собі ні пісні» ні літератур¬
них нарисів, навіть фотографій можна мало
призбирати по ньому. За те істнуе величезний
стрілецький архів, у якому кождий наказ —
кров, кожде донесення — кусочки людських нер¬
вів. Воно не пережило романтики* бо всі по¬
чування, всі думки, вся воля Стрілецтва була
придавлена одною тільки ідеєю, одним тіль¬
ки стремлінням — здобути волю Україні. По-
за важкою працею і кровавими змаганнями
в Стрілецтві вже ке оставалося місця на мрій¬
ний і сентиментальний романтизм.

По прочитанню цього неповного нарису
всякий зрозуміє також* що — Стрілецтво ще
н шазалб' свого останнього сг ва, що перед
ним ще велика бу дучина.

„Таке військо трапляється раз на сотки
літ", сказав Винниченко, дивлючися на Стріль¬
ця, що стояв на варті — в свойому залізно¬
му шоломі, заквітчаному червоною стрічкою»
похожий на грізну якусь залізну статую.

,

'

1 ,

і

■

*

Лї :'

1

. ...

,

/ л